|
|
Родинне виховання
|
| 04.04.2013, 15:08 |
| Розробка і реалізація програми "Родина" Колектив нашої школи почав працювати за програмою «Родина». Психологами школи була проведена велика динамічна робота, виявлені проблеми, знайдені їх потрібні рішення. Багато позитивного привнесла вона в життя школи Створені й успішно працюють сімейні клуби в початковій, середній ланці, накопичено певний досвід психологічної служби, працює батьківський лекторій. В управлінні школою активну роль відіграють батьки. Уже не один рік головою шкільної ради є не вчитель, не директор, а батько, активно працює шкільний батьківський комітет. Але залишаються і проблеми. Щорічно росте (нехай і незначно) кількість родин «групи ризику», соціальне сирітство (опікувані діти), змінюються цінності родини, що різко розходяться з цінностями школи. Наша школа ніколи не полишала цю актуальну проблему - родину. Навіть програма розвитку школи складена на основі взаємодії школи та родини. На початку 2004 року творчою групою класних керівників «Родина» була розроблена та впроваджується у практику друга програма взаємодії школи та родини «Родина», визначені основні напрями роботи, розробляються проекти, що будуть доповнювати програму. Це «Обдарована дитина», «Родина «групи ризику», «Безпечна школа», «Здорова родина». СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ ШКОЛИ Не вивчивши родину, неможливо знайти правильні точки дотику у спільній роботі. Соціальний паспорт школи - це обов'язковий документ, що складається щороку, відслідковуються зміни, що відбуваютьсь в суспільстві та родині. У школі навчається 670 учнів: хлопчиків - 365; дівчинок - 305. Кількість родин - 665 (повні - 66 %, неповні - 34 %); із них опікуваних - 14, багатодітних - 18, багатодітних малозабезпечених - 11, родин «групи ризику» - 10. Кількість батьків - 1015. Зайнятість батьків: робітники - 44 %; службовці - 36 %; підприємці - 7 %; працюють на НП - 7 %; військовослужбовці - 2 %; пенсіонери - 3 %. Освіта батьків: середня - 29 %; середня спеціальна - 28 %; середня технічна - 20 %; вища - 20 %; незакінчена середня - 1,5 %; незакінчена вища - 1,3 %. За складом родини: з однією дитиною - 70 %; із двома дітьми - 25 %; із трьома і більше - 5 %; спільно проживають з бабусями та дідусями - 20 %. Побутові умови: добрі - 83 %; задовільні - 14 %; незадовільні - 3 %. Проаналізувавши цифри за три роки, ми бачимо таке: зменшується кількість учнів у школі (демографічна проблема); збільшується кількість неповних родин із 30 % до 34 %; знижується відсоток батьків-робітників із 51 % до 44 %; збільшується відсоток батьків-службовців із 32 % до 36 %; залишився незмінним відсоток батьків-підприємців 7 %; збільшується відсоток батьків з вищою освітою на 1 % (з 19 до 20 %), із середньо-спеціальною з 27 до 29 %, із середньою з 30 до 31 %; збільшується кількість родин з однією дитиною з 53 до 70 %; зменшується кількість родин, що мають двох дітей (із 41 до 25 %); покращуються умови проживання родини (із 75 до 83 %); збільшується кількість опікуваних родин (із 4-х родин у 2002 році до 15-ти родин у 2004 році). Таким чином, на поточний навчальний рік переважна більшість родин - це родини з однією дитиною, батьки - робітники із середньо-спеціальною освітою, з хорошими та задовільними умовами життя. Провідні цілі програми: знайти оптимальні форми підвищення психолого-педагогічних знань батьків; залучити батьків до управління школою (громадські об'єднання); використовувати потенціал батьків у школі (батьки - покоління 90-х, загублене покоління); Але батьки, випускники нашої школи - це активні учасники педагогічного процесу, скаути, СРГ, тому необхідно залучати досвід і знання батьків для роботи в гуртках і секціях, створювати сімейні клуби за інтересами. Доброю традицією у школі стали «Дні відкритих дверей», що проходять у День родини наприкінці року, коли відбуваються зустрічі з адміністрацією, учителями і у школи є можливість показати свої досягнення за навчальний рік. У традиційному концерті «Ми знову разом» беруть участь не тільки lsnb, а й учителі та батьки. МЕДИКО-ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІІЧНИЙ СУПРОВІД РОДИНИ Найчастіше проблеми, пов'язані з родиною, виносяться на обговорення МО класних керівників, наради при директорі, педагогічної ради. Щорічно у школі проходить педради з питань виховання. Яка би тема не обговорювалась, вона так чи інакше пов'язана з родиною: «Створення ЕВП», «Розвиток дитячого самоврядування», «Робота з родиною. Традиції. Досвід. Розвиток». Традиційною стала щорічна співбесіда з класними керівниками «Робота з родиною», де вчителі діляться своїм досвідом, розкривають проблеми в роботі з батьками, що згодом стають темами МО. Це й «Родини "групи ризику". Форми роботи з ними», «Як правильно організувати роботу батьківського комітету», «Діагностика сімейних стосунків», «Форма роботи з батьками у старшій ланці», «Нові форми організації батьківського всеобуча. Тренінги. Диспути». Питання про організацію батьківського всеобуча актуальне для всіх шкіл і нашої зокрема. Часто буває так, що повного збігу інтересів родини та школи бути не може. У родині йде переорієнтація на інші, ніж колись, цінності: діти включаються в комерцію, ринкові відносини, нові ідеологічні установки призводять до напруги у стосунках батьків і дітей. А школа продовжує захищати ідеали добра й безкорисливості, людинолюбства й чесності, її моральна програма не може мінятись у залежності від кон'юнктури та моди. Вона завжди накопичувала й передавала новим поколінням вічні духовні істини, якими жило і живе людство. Одна з таких істин - моральне оздоровлення та добробут родини - основа морального здоров'я та добробуту суспільства. К. Ушинський казав, що виховання всім здається справою знайомою і легкою, і чим менше людина з цим обізнана, тим більш легкою та знайомою вона їй здається. Батьків необхідно вчити, як треба виховувати власних дітей, як не допустити помилок у такому складному процесі, як виховання. Учителі середньої та старшої ланки приймають естафету в початкової школи в медико-психолого-педагогічному супроводі родини. Форми різноманітні, але оскільки рівень освіти батьків у нашій школі невисокий, адміністрація школи разом з учителями, психологами, фахівцями вибирає найбільш оптимальні форми: індивідуальні тематичні консультації вчителів-предметників, психолога; збори в мікрогрупах (обдаровані діти, «важкі діти», слабовстигаючі діти з низьким рівнем навчальних досягнень тощо); покласний батьківський всеобуч; зустріч за «круглим столом»; конференції (у березні пройде батьківська конференція з профорієнтації «Професія моєї дитини. Чи затребувана вона сьогодні?»). На початку цього навчального року психологом школи було відкрито психологічний клуб «Вогнище». На засідання цього клубу запрошуються батьки, об'єднані однією проблемою, наприклад: тривожні діти; гіперактивні діти; самотні мами; батьки обдарованих дітей. На цих зустрічах у невимушеній обстановці батьки спільно шукають шляхи виходу. Запрошені фахівці надають кваліфіковану допомогу. Ще одним профільним сімейним клубом стало більше! Через якийсь час ми зможемо поділитись цим досвідом роботи з іншими школами. Великим блоком батьківського всеобуча йде пропаганда здорового способу життя, профілактика шкідливих звичок учнів. Стало доброю традицією запрошувати на батьківські лекторії фахівців: медичних працівників із ЦДБ, психологів із МПШ, МНД, юристів, інспекторів у справах неповнолітніх тощо. Нас завжди радує, коли ці фахівці є нашими батьками або випускниками школи. Проблема зайнятості батьків на роботі, ненормований робочий день (по 10-12 годин) стала результатом малої відвідуваності батьківських зборів. Ми знайшли вихід із цієї ситуації: кожний класний керівник визначає «Батьківський день» раз на тиждень. Форма прийнятна для нас. У цей день батьки можуть прийти до школи, довідатись про успіхи або невдачі своєї дитини, одержати консультації вчителів-предметників, психолога, поспілкуватися з адміністрацією школи, відвідати цікавлячі їх уроки. УЧАСТЬ БАТЬКІВ У НВП Ми пишаємося, що значну роль відіграє включеність батьків у НВП. Напрями цієї діяльності такі: залучення батьків у систему виховної роботи класу, школи, соціуму з ініціативи вчителів; стимулювання різноманітних виховних годин, які розвивають діяльність дітей і батьків удома. Ось неповний перелік форм взаємодії батьків, учителів та учнів у спільній діяльності: участь у всіх формах позаурочної діяльності (походи, екскурсії, вечори, турніри, змагання, ремонт і благоустрій школи тощо); участь батьків у підготовці загальношкільної діяльності (вечір зустрічі випускників, новорічні свята, шкільний турзліт, свято Першого й Останнього дзвінка, випускний бал, Єдиний день Матері, Родини й ін.); Як взаємодіяти з батьками учнів Як учителю створити позитивний імідж серед батьків, як сподобатись їм? Чи треба догоджати батькам? Чого насамперед хочуть мама з татом від педагога? Учитель і батьки - два стовпи, які є основою для формування молодої людини, утвердження її світогляду. На одному на багато важче триматись, тому важливою є плідна взаємо дія цих людей. Вони опора, відчуваючи яку, дитина може вільніше дихати в цьому світі. Коли ти маєш, куди приземлитись, то не боїшся літати. Образно, але, думаю, усі розуміють. Безперечно, кожна частина цього невеликого ланцюга має працювати надійно та ефективно. Від школяра залежить дуже багато. А вчителі та батьки мають разом створювати умови, в яких той зможе розвивати себе та пізнавати світ. Наскільки хорошими будуть ці умови, залежить від них. Досягнення однієї мети різними способами. Школу називають другим домом дитини. Думаю, як би скептично не ставились до цього твердження самі школярі, школа все-таки займає значне місце в їхньому житті. І не тільки то му, що проводять вони там половину кожного дня. Діти звикають до школи як до місця, яке можна назвати своїм, рідним. І любить її кожний по-своєму. Учень приносить думки, враження про школу до першого дому, де на маму з татом чекає величезний потік слів, негативних чи позитивних, на який треба вміти правильно реагувати. Дуже важливо, щоби батьки розуміли, що кожне їхнє зауваження про школу, вчителя чи власну дитину впливає на її поведінку. То му слова мають бути обґрунтованими та влучно підібраними. "Не звертай уваги, синку, на свою вчительку, не хай собі говорить", "не слухай її", "не переживай, я все владнаю". Подібні речення чують де які учні від батьків, і це не вигадка. Що ж вони при не суть? Тільки загострення певного конфлікту. Учителя батьки повинні поважати за будь-яких обставин, не принижувати його перед дитиною. Окремий педагог в очах школяра уособлює всю школу, а ставлення до нього переноситься на інших учителів і всю систему освіти взагалі. Погане сприйняття людей, яких треба поважати, та не по слух обернуться проти дитини. Якщо батьки мають якісь претензії до вчителя, то повинні поговорити безпосередньо з ним, а також із керівництвом школи. Що до педагогів, то вони, у свою чергу, мусять пам'ятати, що батьки - святе для дитини. Не можна ображати їх, указувати на недоліки чи щось подібне. На чужих вадах хорошої людини не виховаєш. Навчаючи учнів, не треба каза ти їм постійно, чого не можна робити, треба показувати, що належить робити. Учителі та й батьки разом виховують дитину. Їхня мета єдина, способи тільки трохи різняться. Навчання у школі внормоване, структуроване, формалізоване. На дітей тут чекають відповідні форми звітності. Удома процес виховання вільніший. Як уже зазначалось вище, мета єдина, тому, здавалось би, проблем не повинно виникати. Кожний виховує дитину в певний, відведений для нього час. І вчитель, і батьки вчать правильно сприймати світ, гідно поводити себе в ньому, уміти розрізняти хороше та погане. Можна й далі розписувати, які обов'язки вихователів, бо їх багато, але повернемось до власне спів праці батьків і вчителів. Діалог через посередника. Проблеми все-таки з'являються. Діалог між батьками та вчителем відбувається не безпосередньо, а через посередника, яким виступає дитина. Якщо є посередник, то зрозуміло, що інформація не завжди буде об'єктивною. Що я маю на увазі? У школяра своє ставлення до тієї чи іншої ситуації, особливо конфліктної. Він не збирається й не хоче дотримуватись нейтральної позиції, та й не може. Як учителі, так і батьки повинні розуміти, що дитину треба слухати, але не вірити їй сліпо. По - спілкуватись варто без посередника. Якщо в учителя виник якийсь конфлікт з учнем, то най перше він має залагоджувати його саме з ним. Коли ж проб лема поширилася за межі формату "учитель-учень" і зачіпає батьків, тоді треба порозмовляти з ними. Треба пояснити свою позицію, зрозуміти, що знають мама чи тато, бо їм відомо тільки те, що розповіла дитина. Коли студентів готують до вчителювання, то їм кажуть, що, крім педагогів, вони мають стати ще й хорошими психолога ми. У ситуації, про яку ми говоримо, таке вміння дуже потрібне. З вашою допомогою батьки повинні зрозуміти, що розповідь їхньої дитини не є об'єктивною, бо вона зацікавлена сторона. Зрозуміло, що говорити треба трохи іншими словами. Розкажіть, як усе виглядало з вашого боку, але не забудьте і про свою суб'єктивність. Нагадайте про неї батькам. Далі залишіть їм право робити висновок. Так у вчителя збільшаться шанси порозумітись. Але в жодному випадку не можна змальовувати образ дитини тільки в темних тонах, відгукуватись про неї тільки негативно перед її батьками. По-перше, це свідчитиме про вашу неспроможність знайти підхід до учня, відшукати його хороші сторони й розвивати їх, по-друге, образить батьків, бо дитина є їхнім продовженням, найціннішим у житті. Пам'ятайте, критика допомагає тільки тоді, коли є конструктивною, а не руйнівною. До того ж, головне завдання педагога не критикувати, а знайти способи вирішення проблеми. Послухайте батьків, порадьте щось ви їм, пошукайте разом причини та спробуйте домовитись про спільні дії. Співпраця з дорослими дітьми. Проблема не розуміння батьками власних дітей поширюється й на вчителів. "Чому моя дитина не вчиться добре, я ж була відмінницею? Ви погано їй пояснюєте. Зробіть так, щоб у неї були хороші оцінки. Хто дозволив вам викладати, ви ж нічого не вмієте? Моя дочка не хоче мене слухати, чого ви їх учите?" І так далі. Якщо батьки хочуть знайти винного, то серед усіх інших варіантів вони розглядатимуть і вчителя. Самі ж будуть останні ми у списку. Як повинен реагувати педагог? Тільки стриманою поведінкою, увагою навіть до безглуздих зауважень. Спробуйте розібратись у ситуації. Спитайте, чому вважають винним саме вас? Нехай на ведуть вагомі аргументи. Уся ця розмова має відбуватись тільки у спокійних тонах, а забезпечити це по винен учитель. Бо сварками жодної проблеми не вирішити. Допомогти - також ваше завдання. Зрозуміло, що жодної інструкції з кількома пунктами для розв'язання будь-якої суперечливої ситуації в педагога нема й не буде. Але вона би вам не допомогла, бо до різноманіття людських характерів не можна знай ти єдиного підходу. Педагога вчили працювати з учнями, покажіть свою майстерність на дорослих дітях. Спілкування батьків з учителями має відбуватись не тільки тоді, коли виникла конфліктна ситуація. Слід періодично зустрічатись для того, щоби краще зрозуміти дитину. Чим вона дихає? Що її цікавить? Що їй дороге? Удома учень поводиться інакше, ніж у школі. Але як удома, так і у класі дитина показує себе. Різними способами розказує світу й рідним про себе. Дорослі не завжди розуміють, що хоче сказати тією чи іншою поведінкою їх ній син чи учень. Для кращого розуміння треба об'єднувати зусилля. Учні є різними, так і батьки відрізняються одні від одних. І до кожного треба знаходити свій підхід. Найскладніше буває тоді, коли вчитель мусить починати зі, здавалось би, найпростішого. Переконувати декого в тому, що навчання є важливим для їхньої дитини. Без знань не буде хорошого спеціаліста, без відповідальності - доброго громадянина. Майбутнє молодої людини залежить у першу чергу від неї самої, її наполегливості та старань. Уже до цього додається батьківська допомога. І як що мамі чи татові треба пояснювати особливості виховання, то зробити це має вчитель. Дорослі, повертаючись до школи, знову стають учнями. Учителі їхніх дітей нагадують власних, давно забутих. Зауваження до сина чи дочки батьки сприймають як до себе. З'являється бажання як у дитинстві: швидше втекти з кабінету. Педагог має це врахувати й розмовляти на рівних. Треба пояснити батькам, що вони також є вчителями дитини, а отже, ви колеги. Мама чи тато приходять не на килимок, а на нараду для спільного вирішення спільних проблем. Часом, закінчивши школу, ми щось забуваємо там. Май же всі дещо лишають, хтось більше, хтось менше, бо здається, що стільки багажу нам не знадобиться в дорослому жит ті. А по вертаючись уже у статусі батьків, чогось шукаємо. Наслідування батьків - ще один момент, з яким стикаються вчителі. Зазвичай у дітей є свої кумири, яких вони хочуть копіювати, наслідувати, бути до них подібними. Інколи ними стають батьки. Навіть не так кумирами, як об'єктами наслідування. Дитина бачить маму з татом дуже часто, їхня поведінка стає зразком. Добре, коли рідні подають хороший приклад, але буває навпаки. Тут учителю також доведеться попрацювати з батьками. Не варто вказувати на їхні недоліки, бо це їх обурить. "Хто ви такий, що повчаєте дорослих, успішних людей?", - можете почути таке на власну адресу. Постарайтесь показати, як поведінка мами з татом впливає на дитину. Деякі школярі усвідомлюють, що, як не прикро це визнавати, але батьки негідні того, що би брати з них приклад. У таких випадках вони можуть переключити свою увагу на педагога. На хорошого вчителя, доброта якого нагадує батьківську любов. Сім'ї бувають благополучні й не дуже. Одним дітям усередині родини вистачає любові, іншим її гранично мало. У школі вони хочуть почерпнути ту кількість любові, якої бракує. Педагог ніколи не знатиме, кому скільки потрібно уваги. Та і свою любов він не може роздавати порціями. Просто, крім знань, даруйте дітям своє серце. А забагато любові ніколи не буває.
|
|
Категорія: Мої файли | Додав: АНЯ
|
| Переглядів: 923 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
|
